Ранні дні – захисного спорядження майже немає
На початку розвитку хокею не було ні шоломів, ні масок, ні будь-якого захисного спорядження, безпека не була головним пріоритетом. Не дивно, що рвані рани обличчя, струс мозку та інші травми голови були досить поширеними. У ті часи звично було побачити хокеїста, у якого не вистачало кількох передніх зубів. Тоді для гри не були потрібні шоломи та захисне спорядження. Хто був першим гравцем НХЛ, який вдягнув шолом, - питання дискусійне. Подейкують, що це був захисник «Бостон Брюїнз» Джордж Оуен у 1928-29 роках. Це був той самий шкіряний шолом, який він носив, граючи у футбол під час навчання в Гарвардському університеті. Насправді, через тиск однолітків і вболівальників багато хокеїстів відчували глузування та сором носити шолом. Гравці, які цінували свою безпеку, захисне спорядження часто робили власноруч у власних гаражах, стандартів не було. Вони брали смужки м’якої шкіри та зшивали їх разом, щоб утворити дуже грубу шапку та ремінь для підборіддя, щоб захистити голову. Такий хокейний «шолом» звичайно не забезпечував особистого захисту, але, принаймні, потенційно міг стати між гравцем і хокейною шайбою що летіла на швидкості прямо до його голови. В 40-х та 50-х роках часто використовували перероблені велосипедні шоломи. Це було краще, ніж нічого.
Усі, хто почав грати у NHL після 1 червня 1979 року, мали одягати хокейний шолом. Але ті, хто уклав свій перший професійний контракт раніше, могли цього не робити, підписавши офіційну відмову. У сезоні 1978/79 близько 30% НХЛівців ще досі грали без шолома
Сучасні шоломи 
З розвитком технологій розвивалися й технології, які застосовуються у хокейних і спортивних шоломах усіх видів. Оскільки струс мозку та затяжні травми голови стають дедалі більшою проблемою для гравців протягом їхньої кар’єри та навіть після виходу на пенсію, шоломи залишаються важливою частиною гри. Усі професійні хокейні шоломи мають однаковий загальний стиль: тверда зовнішня оболонка, виготовлена з міцного пластику та інших композитних матеріалів, яка охоплює кілька шарів захисної піни, призначеної для амортизації у разі удару. Вони також оснащені стратегічно розташованими вентиляційними отворами для охолодження та регульованими ремінцями для підборіддя, які забезпечують точне та щільне прилягання. Усі хокеїсти: юніори і діти повинні носити шолом, закритий повністю металевою решіткою. НХЛ не вимагає від професійних гравців носити захисну решітку, але багато хто вирішує це робити, коли відновлюється після травм обличчя, отриманих під час гри.
Стилі хокейних шоломів
Менталітет нинішніх гравців кардинально змінився в порівнянні з першими днями бурхливих 1930-х років. Сьогодні хокеїсти вибирають найкраще захисне спорядження на ринку, і завдяки прогресу в технологіях гравці захищені краще, ніж будь-коли. Професійні гравці часто використовують шолом без захисної маски, зате з візором. Візор зроблено з прозорого, ударостійкого пластику, що забезпечує гравцеві безперебійну видимість. Він кріпиться до верхньої частини шолома і призначений для запобігання пошкодження очей хокейними ключками та шайбами. Одним із недоліків візора є те, що щелепа та зуби залишаються повністю відкритими. Сітка – дротяна рещітка виготовляється з дуже міцного алюмінію, сталі або титану і є найпопулярнішою формою захисту для більшості професійних гравців. Незважаючи на те, що вона забезпечує найбільший захист з усіх наявних засобів безпеки, вона може зменшити видимість, оскільки дроти знаходяться безпосередньо в полі зору гравця. Деякі гравці фарбують свої рещітки в білий колір, щоб легше було видно чорну шайбу. Повнолицева маска – забезпечує такий самий захист, як і сітка, однак замість металевих дротів, що зменшують огляд, у ній використовується міцний пластиковий екран із великою прозорою зоною та вентиляційним дном для рота. 
Гравці НХЛ мають можливість носити шолом з візором, який закриває лише голову. Крім гарної видимості, перевагою носіння шолому з візором є те, що гравець виглядає більш привабливим для телебачення. 
Найвідоміші хокейні шоломи – це ті, які носять хокейні воротарі. Сучасні воротарські шоломи мають кілька шарів композиту. Матеріали та підкладка, які допомагають захистити гравців від травм, дозволяють воротарям прикрашати свої шоломи так, як вони вважають за потрібне. Хокейні шоломи багатьох сучасних гравців розмальовані так, щоб відображати не лише назви команд, чи рекламні логотипи, а також щоб підкреслити індивідуальність хокейного гравця.
Останнім гравцем НХЛ, який не носив шолом під час гри, був Крейг Мактавіш, який пішов у відставку в 1997 році